Господь, мой Спаситель,
Стоит на коленях
И моет всем ноги...
А завтра распятье.
Какое величие
В том умаленье!
Хочу ту любовь
Всей душою понять я!
Ты знал, Иисус,
В этот памятный вечер,
Что ждут тебя завтра
Смертельные муки,
Что крест деревянный
Возложат на плечи,
Что гвозди пробьют
Твои чистые руки.
Как будто бы этого мало,
Учитель
С Себя в этот вечер
Одежду снимает.
Друзья Его молча
Застыли,
«Смотрите:
Берёт полотенце,
В таз воду вливает...»
Спокойно склоняясь
Пред учениками,
Ко всем поимённо
Подходит с любовью
И моет им ноги
Своими руками,
А завтра те руки
Забрызгают кровью...
Любовь и служенье.
Любовь и служенье.
Вот проповедь
Делом Христа
Пред распятьем.
Когда Царь царей
Совершил омовенье,
Посмею ли в сердце
Себя возвышать я?
Когда я подумаю,
Будто достойней
Со мной кто-то должен
Теперь обращаться,
Почувствую пусть
На ступнях Те ладони,
Как моют от грязи
Меня Чьи-то пальцы...
Светлана Теребилина,
Гусь-Хрустальный, Россия
Я благодарна Господу, что Он нашёл меня, изменил моё сердце и позволил совершать этот скромный труд для Его дорогих детей.
Спасибо читателям за молитвенную поддержку, в которой я каждый день нуждаюсь. О сборниках моих стихов вы можете написать мне письмо.
Да будет прославлено Имя Иисуса Христа в нашей жизни! e-mail автора:p.terebilin@mail.ru
Прочитано 3442 раза. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Светлана, у меня к Вам есть предложение, касающееся способа публикации. Дело в том, что вы выкладываете здесь на сайте свои старые стихи в больших количествах, что на мой взгляд и не совсем корректно, и не совсем удобно для читателей. Достаточно в этом случае дать ссылку на свои сборники или сайты, где они собраны. А здесь же публиковать только новые свои стихи, написанные вот-вот. Такого правила здесь нет и формально вы ничего не нарушаете. Но так здесь повелось по умолчанию и не хотелось бы превращать в архив живую площадку горячего, то есть, еще не оставшегося духовного хлеба. Мне например, интересно, что пишут поэты именно сегодня. Не обижайтесь, но так, мне представляется, будет правильно. Спасибо.
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n